Хоч сторона моя багата,

Красива квітами й людьми, -

Найвища в світі – рідна хата

Під ясеновими крильми.

І. Цюпа

Центром всієї виховної роботи в Андріївській ЗОШ Ι-ΙΙΙ ступенів є «Світлиця». Тут проводяться обрядові, народні свята, діти знайомляться з українським народознавством.

Учні школи охоче брали участь в оформленні інтер’єру сільської хати: приносили речі щоденного вжитку, бо кожна річ чи предмет, крім свого практичного значення, має ще й свій духовний образ. Завдяки цьому наша «Світличка»  ставала всім: і храмом, і рідним краєм.

Якщо Вам доведеться завітати до нашої світлиці, то одразу зрозумієте, що оформлювали її згідно традицій українського народу. Біля вхідних дверей стоїть українська піч, яка створює особливе родинне тепло, а для дітей служить справді чарівним прихистком, біля неї – вилошники різних розмірів та коцюба. До стелі прибита лава, на якій знаходиться різноманітний глиняний посуд (горщики, горнятка, макітри, глечики). У кутку хати – дерев’яний стіл, який у домі відіграє роль своєрідного алтаря та жертовника, за яким відбувалися всі обряди. По діагоналі від печі – покуть, на якому вивішені ікони, прикрашені рушниками, квітами та лампадкою. Рушник є невід’ємною часткою нашого побуту і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею. Ліворуч від дверей розміщене ліжко, застелене вишитою ковдрою та подушками. Стіну прикрашає килим з мішковини, та картина в українському рушнику. Над ліжком – колиска, призначена для колихання дитини, що тільки-но народилася. Є у нашій світлиці український національний костюм, який складається із сорочки вишиванки, плахти, спідниці спідньої, фартуха, безрукавки.

Але хата, як ми знаємо, це не тільки житло, а й історична категорія. В її інтер’єрі, в усій організації внутрішнього простору відбуваються численні українські народні традиції, символи, життєві правила, звичаї, обряди. Тому в своїй «Світличці» ми проводимо різні тематичні екскурсії, бесіди, виховні години з використанням українського фольклору, такі як Коляда, Великдень, Андрія, Миколая, учням цікаво вивчати українські народні пісні, ігри, забавлянки, адже в справжній українській хаті все дивує та ще більше захоплює душу.

Швидко плине час. Відходить у минуле багато традицій і обрядів, пов’язаних із рідною хатою. Але незмінною залишається сама її сутність як найдорожчого людського скарбу, як найвеличнішої святині і незгасного спогаду про незабутні роки дитинства та юності. Оспівана в піснях, оповита легендами та переказами, опоетизована майстрами слова та пензля, вона буде завжди символом добра та надії, її незгасний вогонь світитиме теплом маминої любові, вірою в доброту, високу людяність.

Тому завдання вчителя не повинно зводитися тільки до ознайомлення дітей з українськими національними традиціями. Слід обов’язково домогтися, щоб цей національний скарб став надбанням дитячого розуму та душі.